Київський міський транспорт (кінець XIX – початок XXI ст.): Історія становлення та функціонування

Машкевич С. В. Київський міський транспорт (кінець XIX – початок
XXI ст.): Історія становлення та функціонування. — Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 — “Історія України” — Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, Київський національний університет імені
Тараса Шевченка. — Київ, 2019.
Актуальність дослідження зумовлена тим, що міський транспорт, з
одного боку, належить до найважливіших елементів інфраструктури сучасного
великого міста, а з іншого боку, є своєрідним соціальним простором, де
перетинаються інтереси транспортного підприємства, міської влади й
мешканців та виникають конфлікти між ними. Тому дослідження історії
розвитку й функцiонування міського транспорту має, по суті,
міждисциплінарний характер — у ньому виникають питання, що відносяться,
зокрема, до сфер соціології та урбаністики.
Окрім загальних питань, підлягають вивченню й аналізу конкретні
обставини зародження й роботи транспорту в окремо взятому місті, на які
часто впливають зовнішні та/або суб’єктивні фактори. У випадку з Києвом
таких факторів у різні історичні періоди було багато, різного характеру й
ступеню важливості; вони спричинили декілька трансформацій системи
громадського транспорту міста.
Наукова новизна дисертації зумовлена відсутністю у світовій
історіографії комплексного, системного дослідження еволюції київського
міського транспорту. У дисертаційному дослідженні вперше:
• виконано комплексний аналіз історіографічних джерел, присвячених
історії киівського міського транспорту; показано, що наукові проблеми, які
виникають в рамках цієї тематики, не тільки не розв’язано, а здебільшого


3
навіть не сформульовано, у той же час накопичений масив інформації містить
велику кількість фактичних помилок;
• введено до наукового обігу об’ємний корпус маловідомих джерел з
тематики дослідження, здійснено (у необхідних випадках) їх верифікацію та
агрегацію; ці джерела використано для виправлення значної кількості
помилок, про які йдеться вище;
• установлено, коли і як у Києві склалися передумови для зародження
міського громадського транспорту, проаналізовано об’єктивні й суб’єктивні
чинники, що мали вплив на цей процес; показано, з яких конкретних причин
поява в Києві рейкового транспорту (конки) затрималася на багато років,
натомість електричний трамвай тут з’явився першим у Російській імперії;
• проаналізовано особливості розвитку й функціонування київського
трамвая як приватного підприємства (до 1918 року), з акцентом на
взаємозв’язку між функціонуванням трамвая та еволюцією самого міста, а
також на взаємодії, співробітництві й конфліктах різних учасників історичного
процесу (трамвайного підприємства, міської влади, пасажирів);
• докладно розглянуто історію окремих трамвайних підприємств Києва,
що обслуговували приміські лінії; проведено компаративний аналіз
функціонування цих підприємств, з’ясовано, чому одні з них були більш, інші
— менш успішними;
• охарактеризовано новий міський соціальний простір, що виник із
появою громадського транспорту; розглянуто основні практики, проблеми,
конфлікти, що мали місце в цьому просторі, з’ясовано, як їх характер
змінювався з часом;
• встановлено, що в еволюції системи київського міського транспорту
мало місце чотири трансформації — якісні зміни її структури, що слід
розглядати як межі етапів її еволюції; простежено причини, характер та
наслідки цих трансформацій;


4
• розглянуто особливості функціонування системи в кризові часи
(революція, Друга світова війна, економічна криза, пов’язана з розпадом
СРСР), схарактеризовано, чим ці часи для київського транспорту були схожі, а
чим відрізнялися між собою;
• виявлено, які зворотні зв’язки мали місце в системі громадського
транспорту Києва в різні історичні періоди та яким чином ці зв’язки впливали
на функціонування системи; йдеться насамперед про позитивні зворотні
зв’язки, що спричиняють нестійкість еволюції й тому можуть мати потенційно
катастрофічні наслідки;
• визначено, які нові виклики з’явилися перед транспортною системою
Києва в період після Другої світової війни, з початком інтенсивного зростання
розмірів міста та появою житлових масивів, й окремо — в наш час, у нових
економічних умовах та за наявності певних суб’єктивних чинників, і
проаналізовано, яким чином та якою мірою система змогла впоратись із цими
викликами;
• проаналізовано сучасний стан цієї системи, основні проблеми,
тенденції та перспективи її подальшого розвитку (в тій мірі, в якій є
коректним робити це на даному етапі, зважаючи на те, що йдеться про поточні
події).
Удосконалено:
• методику дослідження історії міста в цілому та громадського
транспорту зокрема;
• знання про різноманітні транспортні проєкти в Києві, починаючи з
перших спроб започаткувати міський транспорт і закінчуючи особливостями
побудови й функціонування швидкісного рейкового транспорту наприкінці
XX — на початку XXI ст.;
• кількісні методики, що застосовуються при вивченні функцiонування
транспортних підприємств, пасажиропотоків, тарифів тощо.


5

Набули подальшого розвитку:
• уявлення про історіографію Києва в цілому, зокрема розуміння того, які
аспекти київської історії є недостатньо дослідженими, де в історіографії
наявні неточності та помилки;
• дослідження процесів інтенсивної урбанізації Києва у другій половині
XIX ст. та в другій половині XX — на початку XXI ст.;
• вивчення громадського транспорту як системи, характеру еволюції цієї
системи як такої, ролі зовнішніх і внутрішніх факторів і особливо зворотних
зв’язків, які суттєвим чином впливають на її еволюцію;
• розуміння ролі громадського транспорту в еволюції та функціонуванні
великого міста та в житті його мешканцiв, характеру нових можливостей та
конфліктів, що виникають із появою транспорту.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в
тому, що вони сприяють кращому розумінню процесів еволюції сучасного
великого міста, ролі в цих процесах одного з найважливіших елементів
інфраструктури такого міста — громадського транспорту, взаємозв’язків між
еволюцією транспорту та самого міста тощо. Матеріали дисертації можуть
бути використані для підготовки узагальнюючих праць, підручників та
посібників з історії України, нормативних навчальних курсів та спеціальних
курсів з історії Києва.
Репрезентативність та достовірність результатів, здобутих дисертантом,
забезпечується використанням широкого спектру міждисциплінарних методів
(принципу системності, хронологічно-проблемного та проблемно-
хронологічного, генетичного, компаративістського підходів, а також
математичних методів та історичної інформатики), підсиленим акцентом на
першоджерела, крос-верифікацією джерел.
Автором дисертації проведено ретельний аналіз наявної історіографії з
обраної теми, з особливою увагою на повноту та достовірність фактичної
інформації. Виявлено великі лакуни та значну кількість неточностей.


6
Концептуальні питання — про взаємовплив між розвитком міста та
функціонуванням міського транспорту; про роль транспорту як нового
міського простору; про співпрацю та конфлікти між міською владою,
транспортним підприємством та пасажирами — які були поставлені та
вивчались у світовій історіографії стосовно інших міст, у цій роботі вперше
сформульовано й вивчено на прикладі Києва, з його особливостями
об’єктивного та суб’єктивного характеру.
Вивчено історію становлення та функцiонування київського міського
транспорту як єдиної системи, що, з одного боку, була підпорядкована
потребам міста, з іншого боку, мала внутрішні тенденції розвитку, і цей
розвиток чинив певний зворотний вплив на процеси в самому місті.
Найсуттєвішими рисами еволюції транспортної системи є: по-перше,
трансформації, тобто якісні зміни характеру самої системи, що стають межами
між різними етапами її розвитку. У випадку з київським міським транспортом
автором виявлено чотири таких трансформації, розкрито їх причини, суть та
наслідки. По-друге, зворотні зв’язки, що безпосередньо впливають на те, як
система реагує на зовнішні чинники. У роботі виявлено, які зворотні зв’язки
мали місце в київській транспортній системі в різні історичні періоди та як
конкретно вони відбивалися на функціонуванні міського транспорту (а отже й
самого міста).
Важливою особливістю київського міського транспорту періоду 1891–
1918 років було те, що трамвайна мережа в ті роки належала приватному
підприємству. У дисертаційній роботі докладно проаналізовано, які позитивні
та негативні наслідки для міста та його мешканців мав цей факт, які конфлікти
він спричиняв та як ці конфлікти розв’язувались.
Окремий блок питань стосується еволюції транспортної системи в
кризові періоди. У Києві в хронологічних рамках дослідження таких періодів
було три: 1918–1921 роки (революційні події); 1941–1943 роки (нацистська
окупація); початок 1990-х років (економічна криза років падіння радянської


7
влади та розпаду СРСР). У роботі виявлено спільні риси та особливості
кожного з цих трьох періодів у плані того, як конкретно кризові явища
відбилися на функціонуванні міського транспорту та яким чином і з якими
наслідками система виходила з кризи.
Після Другої світової війни основним викликом, що постав перед
київською транспортною системою, стала проблема забезпечення адекватним
транспортним сполученням міста, що інтенсивно зростало — перш за все
завдяки розбудові житлових масивів. Автором дисертації з’ясовано, якою
мірою та як конкретно ця проблема була розв’язана, що вдалося зробити, а що
ні й чому. Особливу увагу приділено розвитку метрополітену — ключового
виду транспорту великих міст, що розрахований на великі й надвеликі
пасажиропотоки. У Києві також з’явився і певною мірою розвивався сучасний
вид транспорту — швидкісний трамвай. У роботі виявлено особливості та
проблеми, пов’язані з його функцiонуванням.
Хоча дисертація концентрується на Києві, вельми доцільним є
порівняння київського досвіду зі світовим. Показано, що як наприкінці
XIX сторіччя, так і в 1960–1970-х роках Київ був цілком на світовому рівні в
тому, що стосується системи міського транспорту, однак згодом втратив ці
позиції. Ретельно проаналізовано негативні явища, що мали місце на
київському транспорті в 1990–2000-х роках, та виявлено, які з негативних
тенденцій останніми роками вдалося здолати.
Ключові слова: Київ, міський транспорт, трамвай, тролейбус, автобус,
метрополiтен, швидкісний трамвай, міська електричка, транспортні проєкти,
транспортне підприємство, урбанізація, соціальний простір, пасажири.